Наші автори

Переглянути усе
Tim Gustafson

Тім Густавсон

Тім Густавсон пише статті для “Хліб Наш Насущний” та “Наша Щоденна Подорож” і працює редактором для серії “Духовні Відкриття”. Тім був прийомним сином місіонерів у Гані, тому має особливе ставлення до життя сучасного Заходу. Має велику сім’ю: дружину Лейзу, сім синів і одну доньку. Тому не дивно, мабуть, що його улюбленим віршем з Біблії є Псалом 68:5 – “Сиротам батько й вдовицям суддя, то Бог у святому мешканні Своїм! ”

Статті Тім Густавсон

Додаючи фарб

Луїзі хотілося додати фарб у сумну пору року. Їй здавалося, що багато осінніх прикрас у магазині нагадували їй про смерть, іноді в дуже похмурій формі.

Вічні слова

На початку дев’ятнадцятого століття Томас Карлейль дав почитати свій рукопис філософу Джону Стюарту Міллу. Але так сталося, що рукопис випадково чи навмисно згорів. Іншої копії в Карлейля не було. І він почав писати заново втрачені розділи. Полум’я не зуміло знищити історію, яку він знав напам’ять. Велика втрата призвела до написання грандіозної праці під назвою “ Французька революція.

Втеча Іхавода

У “ Легенді про сонну лощину ” Вашингтон Ірвінг розповідає про Іхавода Крейна, шкільного вчителя, який прагнув одружитися на Катріні – чарівній молодій жінці. Ключову роль у цій історії відіграє безголовий вершник, який не дає спокою місцевим жителям. Якось вночі Іхавод зустрічає примарного вершника і з переляку тікає з тієї місцевості. Читачу стає зрозуміло, що цим “вершником” насправді є суперник Іхавода за серце Катріни, який потім на ній одружується.

Поза табором

У невеликому селі в Гані, де я виріс, базарним днем була п’ятниця. Минули роки, проте я й досі пам’ятаю одну продавчиню. Пальці на її руках і ногах були спотворені хворобою Гансена (проказою). Жінка сиділа на циновці і продавала товар, насипаючи його вискобленим гарбузом. Дехто її оминав. Однак моя мати вирішила постійно в неї щось купувати. Цю продавчиню я бачив лише в базарні дні. В інший час її не було в місті.

Дієва віра

Під час військового перевороту в країні батько Сема змушений був тікати, щоб врятувати своє життя. Через раптову втрату прибутків їхня родина більше не могла купувати ліки, завдяки яким брат Сема міг жити. Гніваючись на Бога, Сем думав: “Що ми зробили, аби це заслужити?”

Прагнучи до Бога

Коли Коннер і Сара Сміт переїхали в інший будинок за п’ять миль по цій самій вулиці, їхній кіт Сморс висловив своє незадоволення, утікши з нової оселі. Одного разу Сара побачила в соціальних мережах фото їхнього старого будинку. На фотографії був Сморс!

Бог поруч

Обрі придбала своєму старому батьку тепле пальто, однак він помер ще до того, як міг його одягнути. Отже, вона поклала в кишеню пальта підбадьорливу записку та купюру у двадцять доларів, а потім віддала його на благодійність.

Бачити невидиме

Після того, як Юрій Гагарін здійснив перший в історії політ у космос, він на парашутах приземлився в сільській місцевості в Росії. Одна жінка, помітивши космонавта, який досі був у скафандрі і тягнув за собою два парашути, з подивом запитала: “Ви що, з космосу впали?” “Так точно”, – відповів той.

Дерево для зцілення

За триста тисяч доларів ви можете купити собі новий спорткар McLaren 720S . Цей автомобіль має V-подібний 8-ми циліндровий двигун, потужність якого сягає 710 кінських сил, що значно більше, ніж вам потрібно, аби доїхати вранці до роботи.

Снігова муза

Музична група “Над Рейном”, названа на честь району в Цинциннаті, штат Огайо, співає про зміни, які щороку відбуваються в місті. “Коли починається перший снігопад, здається, що відбувається дещо священне, – пояснює співзасновник гурту Лінфорд Детвейлер. – Це нагадує новий початок. Місто сповільнюється і заспокоюється”.

Відчайдушні рішення

У кінці сімнадцятого століття Вільгельм ІІІ Оранський навмисно затопив значну частину території своєї країни. Нідерландський монарх вдався до таких відчайдушних кроків у намаганні завадити вторгненню іспанців. Це не спрацювало, і величезну кількість сільськогосподарських угідь просто змило в море. Як кажуть: “Відчайдушні часи вимагають відчайдушних заходів”.

Ланцюгова реакція

Маленький біблійний коледж на півночі Гани не вражав. То була шлакобетонна будівля з металевим дахом, де навчалася невелика група студентів. Однак Боб Хейс присвятив себе навчанню цих студентів. Він довірив їм керівні ролі і заохочував проповідувати та навчати, навіть якщо вони втратять бажання це робити. Боб вже помер, однак тепер у Гані існує багато церков, шкіл і два біблійних інститути. Усе це засновано випускниками тієї маленької школи.

Різдвяний дар мови

Через післяопераційний параліч Том втратив здатність говорити, і тепер його очікувала тривала реабілітація. Пройшло декілька тижнів, і ми зраділи, побачивши його в церкві на богослужінні з нагоди Дня Подяки. Однак ми ще більше здивувалися, коли він почав говорити. Намагаючись висловитися, Том повторювався, плутав слова, дні та час. Втім було зрозуміло: він славив Бога! Бувають моменти, коли відчувається одночасно і смуток, і радість. Тоді була саме така мить.

Місце для мене

Це був літній військовий ветеран з грубою зовнішністю і з ще грубішим язиком. Одного дня турботливий друг запитав у нього про його духовні переконання. Чоловік одразу зневажливо відповів: “У Бога немає місця для такого, як я”.

Вперті цапки

Ви напевно чули відому байку, можливо, навіть читали вірш про двох впертих цапків, які зустрілися на вузькому містку через гірську річку і ні за що не хотіли поступатися один одному. “Вперлися ніжками, вдарились ріжками – стук-стук, аж пішов понад річку гук. Отак цапки билися, аж у річку з кладки звалилися”.